Володимир Власов з Черкас з перших днів війни пішов захищати Україну. І буквально на початках попав під обстріл і отримав важкі поранення ніг. Медики робили все можливе, але зізналися, що навряд чи зможе ходити…
– Прилетіла міна, я її навіть не чув. Було таке враження, наче спіткнувся. Хотів піднятися, а ноги, як ватні, не тримають зовсім, – розповідає Володимир.
Чоловікові перебило одну ногу та розтрощило суглоб на іншій. Осколками поранило печінку. З важкими травмами його доправили у госпіталь Дніпра. Дружина Тетяна нічого не знала про це, але серце передчувало біду, бо кілька днів не могла зв’язатися з чоловіком. А коли почула, що він поранений, одразу вирішила їхати до нього.
Жила разом з Володимиром у лікарні. Місцеві медики робили все можливе й неможливе – і врятували обидві ноги. Дружина не відходила від лежачого чоловіка, дні і ночі доглядала. Він лежав, як колода, ноги дубові. По кілька разів на день приходили до нього різні спеціалісти і хитали головами: боротися треба довго, реабілітація непроста.
– Він лежав п’ять місяців. І лікарі не давали позитивних прогнозів. Інвалідний візок і милиці – тільки таке казали, – пригадує Тетяна. – Але ми не втрачали надії, робили масажі, вправи різні. Яке це було щастя, коли він зробив перший крок.
І хоч кістку ноги тримає титанова пластина, чоловік запрошує на танець кохану дружину.
– Спочатку я танцював з паличкою. А потім помітив, що музика так мене відволікає, що забуваю про біль, ніби літаю, – посміхається Володимир. – То відкинув ту палку. Коли лунає танго – душа перевертається, негатив зникає. Тепер я повірив, що й музика теж вміє лікувати.
Наталія ВЕЧОРОВА
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!