Веніамін Бондарчук з Вінницької області підірвався на міні, коли вивозив поранених у бою побратимів. 20-річний морський піхотинець втратив ногу, але не віру в перемогу. Зараз Веніамін та ще 15 воїнів перебувають у США, у місті Міннеаполіс. Герої-захисники стали учасниками безкоштовної програми протезування і реабілітації українців, яку заснував наш співвітчизник лікар-ортопед Яків Градінар спільно з волонтером Юрієм Арошидзе. Веніамін каже, що як тільки адаптується до американського протеза, хоче повернутися і захищати Україну.
Комбат вчив воїнів вбивати виродків
Веніамін Бондарчук потрапив на службу у морську піхоту у 2021 році.
– До армії я займався змішаними бойовими мистецтвами, тому фізична підготовка у мене була хороша, – пригадує воїн. – Але комбат нас не жалів. Готував усіх дуже серйозно, витискав останні соки. Доводилося пробігати 20 кілометрів у повній амуніції по піску в Олешківській пустелі. Він ніби знав і відчував, що почнеться війна. Постійно казав: «Я вас навчу вбивати цих виродків, інакше вони вбиватимуть нас. Терпіть, усе це допоможе вижити». І воно допомогло. Царство Небесне комбату та велика подяка за все.
У травні військові отримали наказ і вирушили виконувати бойове завдання. Усі розуміли, що цього разу потраплять у саме пекло. Морські піхотинці на гелікоптерах летіли на одну з найнебезпечніших ділянок фронту. Бійців налаштовували: «Хлопці, будуть двохсоті і трьохсоті. Та ви маєте розуміти, що за вашими спинами діти, жінки та матері».
Їхня рота десантувалася у Баштанці Миколаївської області. Далі рушили танками, БТРами та іншою бронетехнікою. Як тільки морпіхи дісталися до лінії зіткнення, ворог почав поливати їх вогнем. Загинув старшина, а чимало бійців отримали поранення. Рашисти гатили як не мінометами, то важкою артилерією. Підрозділ отримав наказ перейти у контрнаступ. За допомогою понтонної переправи морські піхотинці форсували річку Інгулець. Їх там знову накрили нищівним обстрілом.
– Тоді загинув мій найкращий друг Стасик, – продовжує Веніамін. – Ми почали вивозити двохсотих і трьохсотих. Поверталися тричі на поле бою. Ворог почав стріляти особливо інтенсивно. З побратимом чекали на танк, що мав нас евакуювати. Техніка вже була на під’їзді, я рушив назустріч і наступив на міну. Мене підкинуло, а за мить побачив, що відірвало ногу. Шоку не було, тільки відчував нестерпний біль. Мене врятував і надав першу допомогу друг з позивним «Чава».
Побратими затягнули хлопця в «беху» і стали вивозити. Всю дорогу Веніамін молився, щоб техніка не заглухла, особливо на понтонній переправі. Однак саме це і сталося, але вже за кілька секунд машина таки завелася. Далі була евакуація у польовий шпиталь.
Наречена бачила віщі сни
Морський піхотинець після трьох операцій проходив реабілітацію у Вінниці. Весь час поруч з ним була наречена Ліана.
– Навесні мені постійно снився один і той самий сон, – розповідає дівчина. – Повертається Вєнька з війни. Виходить з поїзда весь такий гарний, у парадній формі. Підіймає праву штанину, а там протез.
Веніамін лише усміхається, коли слухає, як його Ліана розповідає про пророчі сни. Своє поранення воїн називає «не серйозним».
– Чого це я інвалід? Інвалід – це коли нічого не можеш робити. А я можу все. У нас був хлопець, який воював на двох протезах, – продовжує морський піхотинець. – Я навіть без ноги зможу воювати. Хочу помститися за друзів. Війна у нас надовго. Та ми все одно переможемо. Я навіть не думав, що Україна така сильна.
Своїм прикладом Веніамін Бондарчук надихає інших воїнів і закликає:
– Ніколи не здавайтеся! Якщо втратили кінцівку – це не вирок. Поставлять протез – і будете бігати, як здорова людина.
Після повернення зі США морський піхотинець мріє повернутися на службу і захищати рідну землю. А одружитися з Ліаною планують після нашої перемоги.
Олесь ТИХОНЕВИЧ
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!