Печуть хліб, виготовляють консерви, в’яжуть шкарпетки і ще багато чого роблять наші люди, щоб передати воїнам, які захищають Україну. Кожен, як може, так і допомагає. А от у Маневичах пенсіонери виготовляють мазь, яка помічна при опіках, висипах, гоїть рани.
У цьому селищі діє Університет третього віку, де навчаються ті, кому за 60. Вийшовши на пенсію, люди у ньому знайшли віддушину від сірих буднів. Адже тут спілкуються, молодіють душею і роблять багато корисних справ. З початку війни під керівництвом Світлани Мельник плели сітки й передавали на фронт, а якось пенсіонерка-студентка Лідія Матвійчук згадала, що колись її бабуся варила просту, але дуже помічну мазь. «Може б, зробити для хлопців», – подала ідею. Світлана Павлівна обговорила це з іншими, заручилася їх підтримкою – і всі дружно взялися до роботи. Кинули клич – і добрі односельці стали приносити необхідні інгредієнти. Хто яйця, хто олію. Подруга Світлани Павлівни з Італії цілу каністру оливкової олії передала, з місцевих храмів недопалки свічок привозили, а пасічники віск доставляли.
– Дуже приємно, що всі одразу відгукнулися, – тішиться Світлана Мельник. – Я приходила з роботи, а весь поріг закладений баночками для мазей, яйцями, олією. Це сусіди постаралися.
Все сортувала і на другий день розносила пенсіонеркам, які займалися приготуванням мазі.
– Перехрестилася, помолилася і взялася до робити, – пригадує Лідія Павлівна, яка вдома варила першу партію. – Чоловік сокирою рубав віск, я в каструлі топила. Добре, що Павлівна передала різні маленькі баночки, то туди позакривали мазь і передали волонтерам. Знаєте, ми багато зробили, намучилися трохи. Якось сиджу я вдома, і закралася мені підступна думка: «А чи треба кому та мазь?» І буквально за хвилину дзвонить священник з Оконська, який їздить на передову, і каже: «Наші воїни передають велике дякую за таку хорошу мазь. Просять ще!» О, це були найкращі слова і найбільший стимул. З подвійним бажанням взялися далі її робити. Знаєте, ми хоч і пенсіонери, але не нарікаємо на вік чи якісь болячки. Як наберемося азарту, то на багато що спроможні! Ніколи не стоїмо осторонь, а як можемо, так і допомагаємо нашим воїнам, бо хочемо, щоб швидше вже закінчилася ця проклята війна.
Руслана СУЛІК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!