Наталія Мельниченко з Луцька більше року живе у Швеції. Коли почалася війна, вона разом з двома дітьми вибралася до Польщі. А вже звідти волонтери організували переїзд на поромі в цю скандинавську країну. Знайшла прихисток у місті Скара. Наталію вразила природа та дбайливе ставлення місцевих до екології, а також особливий устрій побуту. Про найцікавіші моменти розповіла нам.
– Мені з дітьми одразу виділили квартиру, де була пралка. Це велика розкіш! Адже там, зазвичай, пральні машини у багатоповерхівках стоять у підвалах і люди займають чергу, щоб випрати свої речі. Комунпослуги ми не оплачували, хоч і отримували соціалку, – розповідає лучанка. – Також одноразово оформили допомогу на одяг – 1 200 крон (це приблизно 4 100 гривень). Але треба просити речі, які дійсно необхідні, бо вдруге ніхто таких коштів не дасть. Для сина-школяра видали ноутбук, на якому були завантажені завдання, які треба надсилати вчителю. Іншу дитину оформила в садок, але пів року чекала, коли надійде черга. Зрозуміло, що вихователі не знають української, тож придумали певну систему знаків, щоб маленькі біженці могли повідомити, що хочуть їсти чи пити.
Молода жінка зізнається, що шведи дуже повільні. Тому місяцями доводиться чекати оформлення необхідних документів. Дуже здивувалась, коли почула, що влітку банки у Швеції працювали з 9:00 до 13:00. Місцеві люблять комфорт і не гоняться за модою. В одних джинсах можуть ходити, поки не порвуться, бо ж вони зручні. Полюбляють відпочивати та приділяти час собі і родині. Дуже вразило ставлення до природи. Тут ніхто не викине папірець на дорогу. Все сміття сортується. Порожня пляшка кидається у спеціальний автомат, а звідти вискакує одна крона. Зламані меблі теж не можна викинути. Їх потрібно здати у спеціальне місце та ще й заплатити за утилізацію.
– Ми, українці, не звикли сидіти на соціалці, тому я взялася шукати роботу, – додає Наталя. – Оскільки шведської не знаю, лишень трохи англійську, то мені «світила» чорнова робота. Влаштувалася прибиральницею в один офіс. За місяць отримала повідомлення, що грошову допомогу від уряду зняли. Виявляється, як тільки ти знаходиш роботу, все офіційно бачать різні служби. Схитрувати, як у нас, не можна. Якщо працюєш, отже маєш гроші на все необхідне. Викрутитися не вдалося. Тепер я сама оплачую квартиру. Мінімальна зарплата десь дві тисячі шведських крон, половина йде на квартплату. Продукти купую по знижках. Наприклад, хліб вартує три крони, помідори десь шість крон. Стараюся робити закупи під час різних акцій. Офіційна грошова одиниця країни – крона, розрахуватися тут євро чи доларами не вийде. Правда, їх можна обміняти, але за дуже невигідним курсом.
Шведи шанують свою культуру. Майже на кожному будинку майорить прапор. Мають і цікаві традиції. Одна з них така: щочетверга шведи за обідом п’ють особливий бальзам, який складається з одинадцяти лікарських трав. Вважається, що він допомагає уникнути багатьох недуг. А ще Наталія здивувалася, коли почула, що не треба купувати бутильовану воду, а можна пити одразу з-під крана. Як їй пояснили, 80% питної води у Швеції надходить із підземних джерел та озер, а вони майже ідеально чисті. Лучанка погоджується із загальним твердженням, що Швеція дорога країна, але поки вертатися додому не планує. Там їй та дітям набагато безпечніше.
Руслана СУЛІК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!