Того дня Олексій Клюковкін їхав з відпустки в АТО. З важкими думками заходив у купе, бо нелегко було повертатися на Донеччину зі спокійної Полтавщини. Привітався з пасажирами і зачепився поглядом за симпатичну чорняву жіночку, яка не сиділа у телефоні, а гортала книжку. «Невже в теперішній час хтось любить читати?» – запитав з іронією. Коли вона посміхнулася, піймав себе на думці, що ніколи такої красуні не зустрічав.
Пропозицію зробив під обстрілами
У кожного в минулому були стосунки, бо ж обоє не юні, а до п’ятдесяти добігає. Але ця випадкова зустріч – як особливий подарунок долі для двох самотніх людей. І це вони зрозуміли буквально з перших хвилин розмови.
– Як познайомилися – так і проговорили п’ять годин, поки їхали. І легко на душі було, і весело. Зрозуміла, що ми споріднені душі, – пригадує Олена.
Тому й без вагань дала номер мобільного, бо Олексій обіцяв, що дзвонитиме. Телефонував, як випадала нагода. Через відеозв’язок надсилав поцілунки своїй коханій. А вона піднімала йому настрій веселим сміхом і обіцяла дочекатися. За п’ять місяців спілкування обоє розуміли, що хочуть бути разом завжди. Олексій все думав, як краще освідчитися коханій, але почалася повномасштабна війна. Вона могла раптово все перекреслити. Олексій захищав Київщину, а налякана Олена думала виїжджати за кордон. Якось під час одного з боїв набрав її номер і сказав: «Якщо загину на фронті, то хай буде у мене в серці кохана дружина, а не просто дівчина! Ти вийдеш за мене?»
І хоч Олена давно очікувала такої пропозиції, все одно була ошелешена. Звісно, сказала «так».
Проте Олексій був чесним і попередив, що не знає, коли зможе вирватися до неї, щоб розписатися. «Я буду тебе чекати!» – пообіцяла наречена, а наступного дня в Україні дозволили укладати шлюби дистанційно. Пара одразу вирішила скористатися таким шансом.
– Ми були одними з перших, хто реєстрував такий шлюб. Я поїхала до сестри, заходжу, кажу: «Я зараз виходжу заміж». Вона аж присіла від здивування: «Такого екстриму у нас ще не було!» Погукали ще пару дівчат-подружок. Дівчата сказали: «Ну, ви даєте, всі на валізах сидять, не знають, куди тікати, а вони одружуються, значить, будемо жити», – згадує Олена Клюковкіна. – Тож розписувалися дистанційно: я в загсі, а Олексій – на фронті.
Отримавши свідоцтво про шлюб, жінка твердо вирішила не тікати за кордон, а лишатися в Україні. І тут підтримувати чоловіка.
На винахід надихнула дружина
Так склалося, що восени Олексій звільнився зі служби через поважні причини. Тоді наша держава переживала постійні відключення світла через обстріли електромереж. Чоловік дуже переживав, щоб дружина не замерзла взимку в холодній оселі.
– Все думав, як її зігріти? Що ж придумати? Згадав, що колись мав діло з пічним опаленням, і в голові визрів план, – ділиться чоловік.
Він придумав унікальний обігрівач з металу, який набирає тепло завдяки картону, що просякнутий парафіном. В процесі горіння може утримувати тепло сім годин.
Олексій зауважує, що його обігрівач «Незламний» згодиться не лишень в тилу, а й хлопцям на фронті. Мріє запустити його серійне виробництво. Поки працює у майстерні, вдома його чекає кохана дружина, зустріч з якою називає найкращим подарунком долі.
Наталія ВЕЧОРОВА
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!