Минуло три тижні, як цинічний підлий чобіт загарбника віроломно ступив на нашу рідну землю. Життя кожного з нас різко розділилося на мирне і воєнне. Жили ми собі нормально, вирішували свої проблеми, боролися з коронавірусом, спокійно спали. Хоча мучила рана, що кровоточила на Донбасі. І тут ця жахлива війна. Безглузда і дика. Бо якомусь плюгавому ідіоту в Кремлі щось божевільне стрельнуло у голову. Кров холоне в жилах, коли дивлюся на розбомблені міста, загиблих дітей і дорослих. За що така кара Божа? Чим завинили прості люди, що їх отак нищать? Невже таке можливо в ХХІ столітті? Схоже, що так.
Першими полягли найкращі
У перші ж дні війни всю Україну облетіла вражаюча новина. 26-річний хлопець з Тернопільщини сапер Віталій Скакун підірвав у Херсонській області міст разом із собою, щоб уповільнити просування ординців, які перли з Криму в бік обласного центру. Простий сільський хлопчина навряд чи думав у ту хвилину про подвиг. Він просто знав, що треба зупинити ворога будь-якою ціною, навіть не пошкодував власного життя для цього.
Нещодавно славне князівське місто Володимир проводжало в останню путь свого героя Олександра Лук’яновича. Він в бою підбив 30 танків. Ви уявіть на хвилину солдата, який сам вийшов проти такої армади! Не здригнувся, не втік, а понищив три десятки потужних сучасних панцерників, як щурів поганих.
І подібних прикладів сотні. Ми не перестаємо захоплюватися нашими людьми, котрі дружно взялися захищати Батьківщину. Тільки з-за кордону повернулися сто сорок тисяч колишніх атовців, які одразу стали до бою. Сьогодні вони на передовій. Це золотий фонд країни. Наші бійці вміють воювати, а патріотизму їм не позичати.
І вся наша армія мужньо б’ється. Без сумніву, вона нині найкраща у світі. І вже точно набагато професійніша за хвалену російську. Від власного безсилля, неспроможності взяти жодного нашого великого міста, значного стратегічного центру кацапи кидають бомби на голови мирних людей, вбивають дітей та літніх українців.
Бліц-кригу у москаля не вийшло. Ворог обламав свої підлі ікла, встеливши російськими трупами українську землю. І так буде з усіма, хто прийде на нашу землю з мечем.
Бо у нас воює не лише армія, а й весь народ. Подивіться, скільки молодих людей влилося у територіальну оборону. Як доблесно воює наша Національна гвардія, поліція! Всі згуртувалися проти ворога.
Нині жартують, що пішли на війну навіть бандити та злодії. Злочинність в Україні знизилася у шість-сім разів.
Ніколи не здолати ворогу наш волелюбний народ!
Українці, як бджоли
Недавно випадково натрапив на інтерв’ю зі знаменитим письменником українцем Віктором Суворовим (справжнє ім’я Віктор Різун), колишнім радянським шпигуном, який перейшов на бік Великої Британії і там проживає уже багато років. Автор кількох надзвичайно цікавих книг про «доблесне» кацапське військо, підлу та підступну натуру наших одвічних проклятих братів. Колишній розвідник сказав приблизно таке: москалі зробили величезну помилку, що полізли в Україну, бо там живуть дуже добрі, щирі люди, та коли зазіхнути на їхню долю, вони раптово згуртовуються і кидаються на ворога. І навів таке порівняння… Наприклад, ведмідь залазить у вулик й дере лапою мед. Бджоли одразу кидаються на нього, жалять з усіх боків. Вони гинуть, але клишавий зрештою втікає. І Суворов підсумував: те саме буде з росіянами, які захотіли уярмити українців, нажертися дармового нашого меду.
Кацапи сподівалися, що їх тут зустрінуть хлібом-сіллю, йшли звільняти нас від нациків, фашистів, особливо у російськомовних регіонах. А дзуськи! Подивіться, як хоробро захищається Маріуполь, Суми, Чернігів, Харків, Миколаїв, Херсон! Та й меншенькі містечка – Охтирка, Чугуїв, Бородянка, Буча, Ірпінь, Ворзель. Їх практично зрівняли із землею, але містяни не здалися ворогові, чинять неймовірний опір, незважаючи на кількаденну блокаду. Бо ми сильні вільнолюбні люди, і спільна біда нас гуртує.
Усі бачили по телебаченню, як російські дикуни розстріляли з гранатомета «Жигулика» з пенсіонерами, вбили двох листонош, ще й потрощили танком їхній автомобіль, розбомбили приймальне відділення лікарні. Таких прикладів тисячі. Бидлоття бидлоттям.
Воюють діти
Дуже тішить, що проти супостата піднялося не лише військо. Подивіться, як голіруч з жовто-блакитними прапорами від малого до великого вийшли на мітинг херсонці і прогнали з площі окупантів. Наплювали на їхню гуманітарку. Як сміливо виходять на мітинги українці у Мелітополі, Новій Каховці, Енергодарі! Скандують гасла на підтримку незалежності і проклинають ворога.
Найкращих слів похвали, вдячності, любові заслуговують мирні жителі України. Західні регіони щиро зустрічають біженців, які потерпають від окупантів: діляться шматком хліба, вільним кутком, допомагають. Сльози на очах від гордості, радості за доброту, теплоту, самовідданість наших людей.
Нині мало не у кожному селі та місті, не покладаючи рук, працюють трудові батальйони. Плетуть маскувальні сітки, шиють амуніцію, виготовляють протитанкові їжаки, будують укріплення. Усе робиться для фронту, для перемоги. Піднявся проти ворога весь народ. До речі, усі ми зібрали на війну понад десять мільярдів гривень. Бо наш святий обов’язок – допомагати своєму війську, своїй державі. Про це не треба нагадувати, бо кожен сам розуміє.
Недавно провідував своїх внуків. Подарував по кілька сотень гривень. Восьмилітній Володя підійшов до свого батька, а мого сина Павла, і попросив: «Тату, передай ці гроші на нашу армію». Меншенька, Богданка, підтримала братика. Тож і мої онуки воюють, як не автоматами, то своїми скромними копійками. Ніхто не вчив їх цього. Маленькі українські серця їм так велять.
Вічне поневолення і подальша зухвала агресія нарешті згуртували нас у єдину націю, єдиний народ, єдиний вулик, єдине громадянське суспільство, де кожен на своєму місці виконує свою роботу. Ми на своїй Богом даній землі, у своїй країні. Ніхто не може вказувати нам, як ми маємо прожити своє життя. Лише ми обираємо, і ми обрали свій шлях. Тому від найменшого до найстаршого українця будемо трудитися і допомагати очистити свою оселю від ворога і наближати день нашої спільної перемоги. Дев’яносто один процент українців вірять у нашу перемогу. І так буде.
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі…
Євген ХОТИМЧУК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!