Наші захисники часто рятують та підгодовують тварин, які залишилися у покинутих чи розбомблених будинках. Проявляють доброту та милосердя до братів наших менших, а ті віддячують відданістю на все життя. Історія дружби бійця 77-ї окремої аеромобільної бригади десантно-штурмових військ ЗСУ Романа Кліщука з Ковеля та чотирилапої Жужі вражає, бо не часто люди здатні на таку жертовність, як ця собака.
Ковбасу лишила собі
Коли п’ятеро військових отримали завдання зайняти позицію під Бахмутом і там протриматися три дні, то й припасів взяли саме на цей період. Але ворог таким щільним вогнем поливав захисників, що вийти до своїх не мали змоги. Навколо лунали вибухи, кружляли дрони. Бійці переховувалися у бліндажі і ділилися останнім шматочком хліба. А потім скінчився і хліб. Скільки ще витримають відрізаними від бригади, не знав ніхто. Не могли й свої прорватися, щоб підмінити. Вояки опинилися у безвиході, але й подумати не могли, що порятунком для них стане собака, яку підгодовували.
– Коли ми розмістилися на позиції, чорна собака, напіввівчарка, вже там бігала, – пригадує Роман. – Можливо, господарі виїхали, а її лишили. Вона спокійна, тиха. Глянув на неї – і ім’я саме придумалося – Жужа. Ми її спочатку підгодовували. Коли ж самі залишилися без нічого, собака теж голодувала. Потім десь пропала. За годину прибігла і кладе до ніг консерву. Ми всі від радості мало не розцілували таку розумницю. Приносила і кільку, і м’ясні консерви. Де їх брала? Аби ж вміла Жужа говорити, то б розказала. Та все одно ми б не ризикнули виходити, щоб не потрапити під обстріли. А вона щодня приносила провізію. Ризикувала, бо і її міг вразити осколок. Так за нашу доброту жертвувала собою. Я знав, що собаки дуже розумні, але Жужа – найкраща. Це наш бойовий побратим, усі хлопці це підтвердять. Завдяки їй ми протрималися дев’ять діб! Правда, Жужа віддавала нам лишень консерви, а ковбасою не поділилася. Якось присунула палку копченої і сама її роздерла та з’їла. Ми лишень посміялися. Позитивні емоції теж потрібні. Хлопці жартували, що ковбаса – це її приз!
Зрозуміло, що на великі порції військові не розраховували, але консерви хоч якось підтримували організм. Важче було з водою. Чи то у припасах її не було, чи Жужа не могла пляшки донести, але спрага допікала. На щастя, пішли дощі. Тож кожну вільну посудину використовували, щоб ловити краплі з неба. Так протрималися!
Попереджала, коли почнуться обстріли
Для військових ця мудра собака була і рятівницею, і психологом. Погладиш її, поговориш – і легше на душі стає. А ще Жужа попереджала, коли будуть обстріли. За кілька хвилин до початку робилася неспокійна. Вуха піднімала, бігала-шукала, де б сховатися. Спочатку воїни не звертали уваги на її дивну поведінку. Та згодом зрозуміли, що якимось своїм тваринним відчуттям вона знає про обстріл.
– Починає Жужа кіпішувати, ми швидко ховаємося у бліндаж. І буквально за кілька хвилин стає летіти з усіх боків, – додає Роман. – Ні вдень, ні вночі її пильність не зникала. Вона перша ховається – ми за нею.
Під час чергового обстрілу отримав Роман поранення, потрапив у госпіталь. А Жужа лишилася з побратимами. Ті помітили, що собака веде себе по-іншому, сумує, бо не вистачає господаря. Почали шукати волонтерів, які б доставили тварину на Волинь. Жужа подолала понад тисячу кілометрів, щоб стрибнути на коліна до Романа. Нині вона живе у його родичів у Ковелі. Військовий проходить реабілітацію і планує знову вертатися воювати. Жужа має лишитися вдома.
– Вона вже своє відвоювала, – посміхається чоловік.
Діти та вся рідня швидко знайшли спільну мову з собакою. Вона добра та слухняна, але все ж найбільше крутиться біля Романа. Побратими дзвонять, питають, як його здоров’я, і неодмінно цікавляться, як Жужа. А один побратим з позивним «Мультик» придумав незвичайний сюрприз. Замовив у якогось художника символічний прапор із зображенням Жужі і надіслав у Ковель. На прапорі собака несе харчі, а навколо напис: «Жужа – вірний побратим! Не зрадить він, не підведе. Розвіє тугу, тяжкої хвилини на захист твій вперед піде!» У цих простих словах вся відданість цієї розумної собаки. За добро вона віддячує добром. Не здасть побратимів, як можуть деякі люди. Вона не зрадила свого друга, порятувала у біді. Саме цим заслужила любов усіх родичів Романа, які приносять Жужі різну смакоту і обіцяють доглядати до Перемоги!
Руслана СУЛІК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!