На сільському кладовищі села Хрінники колишнього Демидівського району є братська могила. Уже при незалежній Україні тут перезахоронили вояків УПА, які загинули від рук енкаведистів. До того їх могили були розкидані по лісах.
Події 1943–1944 років в історії України отримали назву Волинська трагедія. Вона сталася у час, коли тривала Друга світова війна, й показала: окрім гітлерівців та совєтів, ворожо до нас ставляться й поляки.
Під час Другої світової війни Українська повстанська армія воювала на три фронти: проти радянського режиму, німців та поляків. І боролася за створення Української незалежної держави. Прийнято вважати, що засновано УПА у жовтні 1942 року, проте повстанці з’явилися раніше.
Століттями українці боролися за свою незалежність. Сотні, тисячі, навіть мільйони кращих синів і дочок віддали життя за цю омріяну мету. Нас гнобили, принижували, морили голодом, а ми, на зло ворогам, виживали.
З утворенням Радянського Союзу у 1922 році та входом до його складу України настала нова чорна смуга в житті нашого народу. Тривала вона довгих 70 літ.
22 січня 1918 року Центральна Рада своїм четвертим універсалом проголосила незалежність від Росії й закликала українців боротися з більшовиками. Молода Українська народна республіка встигла налагодити дипломатичні зв’язки з 20 країнами.
8 січня 1654 року круто змінило історію України. Цього дня у Переяславі відбулися збори представників українського козацтва на чолі з гетьманом Богданом Хмельницьким. На них усно було ухвалено прийняти протекторат московського царя.
Існує чимало міфів про козаків-характерників, котрих ні вогонь, ні вода, ні шабля, ні куля не брали. Вони вміли відмикати замки без ключів, вилазити із зашитих мішків і володіли дивовижними техніками двобою. У спадок від них залишився бойовий танець гопак.
Згадалася легенда: «Коли Бог роздавав землю народам, українець спав. Прокинувся – немає йому місця. Але Бог пошкодував цей працьовитий добрий народ і вділив йому ту райську частинку, яку залишив для себе». Українці і справді живуть у райському куточку.
До Сергія Глухоцького уже прикріпилось прізвисько «Щасливчик». Бо справді має неймовірну удачу і жагу до життя. Коли його вперше дев’ятнадцять літ тому ножем поранили у груди, спортсмена врятував молодий хірург, імені якого й не запам’ятав.
Як повідомляв «Вісник+К», дорогою на море зникло подружжя з маленькою дитиною з Вінниччини. Не знала про місце перебування матері з вітчимом і братиком навіть її старша донька. Невдовзі сім’ю розшукали, але, з’явившись, вона знову щезла. «Кинулись втікати!» – переконують знайомі родини.