Ця страшна війна зачепила кожну родину. І кожен небайдужий громадянин старається хоч якось допомогти армії. Хтось надсилає гроші, хтось волонтерить. Вражають історії, коли люди, які мають великі проблеми зі здоров’ям, свої недуги відставляють на задній план, а беруться допомагати ЗСУ.
Хвороба у дитинстві дала ускладнення
22-річний Іван Гайдей з Ломачинців Сокирянської громади на Буковині самостійно не може ходити, а пересувається на інвалідному візку. У п’ять років у нього виявили важку хворобу, яка й дала ускладнення на опорно-руховий апарат. Ноги перестали слухатися. Але хлопець не падав духом. Придивлявся, як працює тато-токар, сам пробував щось робити. І вже в 13 років сусіди привозили до нього поламані мотоблоки, скутери, мотоцикли. Навіть автомобіль міг розібрати й зібрати школяр! Про його золоті руки слава пішла на всю округу. Люди з довколишніх сіл постійно звертаються до молодого механіка-самоучки. Хотів хлопець вчитися на автомеханіка, але, на жаль, поблизу не знайшов жодного училища, яке було б пристосоване для пересування людини на візку. Тож відмовився від диплома, а взявся вчитися на практиці. Багато чого дізнався завдяки інтернету. Біля його гаража постійно стоїть різна техніка. Хлопець нікому не відмовляє. Як сам не справляється, то завжди поруч батько, який допомагає.
На мотоциклі їздить до волонтерів
Незважаючи на обмеження у русі, дуже любить мотоспорт. Якось в інтернеті побачив незвичайний трайк – мотоцикл на трьох колесах. Задумав і собі такий змайструвати. Довго з батьком креслили, а тоді складали таку диво-техніку, але таки добилися результату. І тепер хлопець всюди їздить на власному саморобному моцику. У мирний час навіть брав участь в мотофестивалях. Коли почалася війна, все відійшло на задній план. А коли у бою загинув близький друг родини, Іван задумався, як допомогти армії.
– Передивився багато відео і зачепився за виготовлення турбопічок, – згадує хлопець. – Задум був таким, щоби на їхній розпал захисникам не довелося довго збирати дрова. Достатньо лише забігти в посадку, знайти кілька гілочок – і вже є вогонь. На п’ять-шість людей зварити борщу можна.
Турбопічки більш простіші і компактніші, ніж буржуйки. Їх легко переносити і вони швидше нагріваються. За помічника у сина – батько. Удвох за день можуть зробити три таких пічки, якщо є потрібний метал. Його хлопець купує за власні гроші, які заробив, ремонтуючи техніку.
– Готові пічки я мотоциклом везу волонтерам у сусіднє село, а вони вже далі доставляють військовим, – розповідає Іван. – Я призовного віку, але стан здоров’я не дозволяє воювати. Тож чим можу, тим і допомагаю бійцям.
На одну турбопічку потрібно приблизно 900 гривень. Тому юнак публікує в соцмережах прохання перераховувати кошти для купівлі металу. Долучитися може кожен.
Картка Приватбанку
5168 7451 3595 1892
Гайдей Іван Сергійович
Руслана СУЛІК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!