Максим Хлібовський – корінний лучанин. Ходив у дитсадок – той, що біля тролейбусного депо. 2000 року закінчив 14-ту школу. А коли у ВНУ ім. Лесі Українки здобув фах економіста, пішов у страховий бізнес, де працював упродовж 15 років.
Про це пише Твій портал.
Із початком повномасштабного вторгнення Максим не став ні втікати з країни, ні ухилятися від призову.
– Того дня (це було 16 липня 2022-го) ми з дружиною пішли до одного із супермаркетів на закупи. Я побачив: чоловіки у військовій формі роздають повістки. Сам підійшов до них і взяв повістку, – згадує Максим.
Від такого вчинку дружина була не в захваті. Адже в подружжя син, який саме мав іти до першого класу. Проте саме для того, щоб захистити дружину й дитину, Максим і вирішив піти на фронт.
– На той момент я не мав жодного військового досвіду. Навіть в армії не служив, – пригадує чоловік. – Тому з 22 липня розпочав курс молодого бійця на одному з полігонів сусідньої області. Там вивчився на стрільця-зенітника, опанував «Іглу» та «Стінгера». А далі взявся до застосування здобутих навичок.
7 км – пішки болотом і 30 кг ваги – на собі
Із січня 2023 року Пастор (так побратими називають Максима Хлібовського) перебуває на позиціях під Бахмутом у складі ІІІ окремої штурмової бригади.
– Воювати тут доводиться посеред полів. І коли почався сезон дощів, то 50-сантиметровий шар чорнозему перетворився на таке місиво, що застряють не лише позашляховики, а навіть гусеничний транспорт, – зізнається Пастор. – Донедавна хлопців на позиції підвозив мотовсюдихід, який називається багі. Класна техніка. Конкретно нас виручала не раз. Але вона зламалася. Тож тепер, коли хлопці о четвертій ранку встають, аби висуватися на позиції, то автівками доїжджають до умовної точки «Х», а звідти, несучи на собі до 30 кілограмів спорядження, йдуть по тому болоту пішки кілометрів п’ять-сім. Тяжко настільки, що поки дійдуть до потрібної точки, то вже сили вимотані. А ще ж треба надійно тримати позицію і добряче давати русні по зубах.
Хочемо спати спокійно – маємо помогти
Щоб свої сили максимально витрачати на знищення кацапів, а не на те, щоб місити ногами болото, хлопцям дуже потрібен новий багі. Той, який був у них, іноземного виробництва: служив надійно і рятував не одного бійця. Але й коштував не дешево: на українські гроші – 1 мільйон 200 тисяч гривень. Тобто зі своїх зарплат військові, якби й хотіли, то не змогли б купити таку техніку.
– Ми і так щомісяця скидаємося з хлопцями на ремонт транспорту. За свої гроші та з допомогою друзів купили декілька автомобілів, без яких було б неможливо виконувати бойові завдання, – пояснює Максим Хлібовський. – Плюс ми ж купуємо амуніцію, хто хоче більш зручну. Та й сім’ї в нас є, які треба годувати. Тому без підтримки простих українців нам просто не обійтися.
А від себе додам: отой мотовсюдихід, який хочуть купити хлопці, насправді потрібен не особисто їм, а кожному з нас. Щоб ми та наші рідні могли спокійно спати, працювати, навчатися, могли жити! І найменше, що ми можемо для цього зробити, – перекинути нашим із вами захисникам хоч би по пару гривень. Як-то кажуть: зі світу по нитці – бійцям вийде багі. І битимуть хлопці русню іще краще!
paypal: pzrk3.info@gmail.com
На баггі для 3 ОШБр
Ціль: 250 000.00 грн
Посилання на банку https://send.monobank.ua/jar/2Jq2g82mNs
Номер картки банки 5375 4112 1013 5633
Оксана Бубенщикова
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!