Два місяці тому у відділення поштового зв’язку села Боремель Дубнівського району прийшла нова працівниця. Вона і начальник відділення, і листоноша. А ще Людмила Кравчук і спортсменка, бо не лишень щодня на роботу велосипедом добирається, а й усі вулички Боремля за день об’їздить, щоб пресу вчасно до кожної хати доставити. За це її люди дуже хвалять!
На роботу запросила незнайома листоноша
Ми були біля поштового відділення о 8.55, а там вже відчинено. Хоча за графіком робочий день має починатися о десятій годині.
– Я живу в Набережному, а сюди вожу велосипедом у садочок синочка, то й уже одразу на роботу, не буду ще додому крутитися, – посміхається Людмила Вікторівна. – Поки люди почнуть сходитися, то й приберу, і комп’ютер запущу, і квитанції посортую.
У відділенні – порядок, на столі нема безладу. Кожен папірець акуратно складений.
– Певно, раніше працювали у цій сфері? – цікавлюся, роззираючись довкола.
– Ні, можна сказати, що сюди потрапила випадково, – інтригує. – Раніше працювала на «Шуберті», потім пішла в декрет і отримувала соціальні виплати через пошту. А якогось дня заходить на подвір’я незнайома жіночка. Виявилося, що колишня листоноша розрахувалася, а це її заміна. Розговорилися, і вона раптом запропонувала: «А не хочете до нас на роботу?»
Люда зізнається, що відразу порадилася з чоловіком, може, спробувати? Адже вона ще офіційно в декреті, а чоловік категорично був проти, щоб верталася працювати на завод. Тож вирішили використати нову можливість. Звичайно, спочатку було страшно і непросто. Але видно, що Люда дуже відповідальна й старанна, то за кілька тижнів усе вивчила. Тепер можна сказати, що в поштових справах вона справжній професіонал. Платежі за комунальні послуги оформить, газету випише, товар продасть. «Ще й каву б робила, якби мала зайві руки», – жартує. За веселий характер та привітність вона одразу полюбилася місцевим. А найбільше хвалять її за те, що вчасно газети розносить. У четвер вони свіженькі поступили у відділення – і в той же день люди їх вдома читають. Хоча, зважаючи на велику протяжність та розкиданість Боремля, зробити це не так і просто, як хтось думає.
Колись було п’ять працівниць, а нині – одна
Місцева пенсіонерка Раїса Зейдлер сімнадцять років пропрацювала листоношею. Знає, який то нелегкий хліб.
– Колись нас було чотири листоноші та начальниця відділення. Вона робить свою письмову роботу, а ми газетами займаємося. А тепер звалили все на одну людину. То як пенсія приходить, я помаленьку дибаю на пошту, не хочеться утруждати тої дитини, бо знаю, що в неї роботи ого-го, – каже Раїса Григорівна.
– Я живу на віддаленій вулиці 40-річчя Перемоги, – розповідає інша жителька Марійка. – Раніше газети дочекатися не можна було. Доставляли на другий тиждень. А прийшла Люда – все змінилося. Порядок і пунктуальність. Ох і молодчинка!
Звичайно, гарні слова – кращі солодкого пряника, але насправді треба добряче постаратися цій жіночці, щоб все було вчасно. Добре, що виручили родичі, які позичили на нову роботу свій транспорт – велосипед. Ним і намотує десятки кілометрів. Зранку на роботу десь три і назад скільки ж. Щоб по всіх вулицях розвезти пресу, витрачає чотири години. А скільки то кілометрів?
– Та хто їх рахує? У мене спідометра нема, – знову сміється.
Розповідаючи про робочі будні, журиться, що брала велосипед на місяць, а вже скоро буде три як їздить. Колись «Укрпошта» видавала листоношам велосипеди, що таки полегшувало доставку преси. Може, варто повернутися до такої гарної ініціативи? Але мрії мріями, а реальність інша. І Люда, вкотре крутячи педалі, дякує родичам за позичений двоколісний транспорт.
З листопада стартує передплата на 2024 рік. Листоноша переконана, що у її відділенні всі видання втримаються, бо люди люблять читати, а оскільки пресу тепер отримують вчасно, то й не відмовляться від улюблених газет.
Руслана СУЛІК
Фото автора
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!