Волонтер, засновник "Військової пошти" Павло Цапюк до повномасштабної війни був підприємцем, а зараз їздить на передову і передає передачі у найгарячіші точки для українських воїнів, які захищають Україну.
Волонтер позаминулого тижня повернувся з чергової поїздки на схід. Нині взяли паузу, щоб закрити усі організаційні питання, – розповів Суспільному Павло Цапюк.
Як працює "Військова пошта"
– Звідки повернулися цього разу?
Були на Донбасі в районі Краматорська і ще кілька точок були відгрузки в інших локаціях, я не буду казати, де точно які. Зараз робота на собі тягне більше пропрацювання дронів, ми по FPV-темі працюємо. Після того я вже встиг з’їздити в Європу, привезти чергову партію дронів. Її ми вже розіслали по підрозділах знову.
– Коли ви зрозуміли, що є потреба у військовій пошті, саме у такому форматі роботи?
Ми, як і всі притомні волонтери, їздили зі всяким різним до хлопців, аби відвідати, завезти від продуктів до одягу і банальних речей, які були потрібні на початку. Але кожна поїздка відкривала нові речі, нові нюанси в дорозі. Чому ми дійшли до формату військової пошти, тому що кожен блок-пост забирав дуже багато часу на пояснення, хто ви. І ти починаєш: бейджик, яка організація, бо всі їздять, волонтери. Військова пошта – те, що ми робимо, доставляємо речі, які військовим ідуть. Не обов’язково це листи.
– Ви доставляєте допомогу безпосередньо в руки бійцям. А чому так?
На 90% бійці хочуть, щоб річ, яка дуже цінна, дісталася йому. Всяке може бути. Не кожен довіряє якомусь складу. Це зручно, коли боєць не витрачає час на переїзд в найближче місто іноді день-два його часу. Не треба планувати, нікуди їхати й це не їжа, яка зіпсується, чи напої, яких і так достатньо. Це дорогі речі, які потрібні йому прямо в роботі. І другий привід – побувати безпосередньо біля лінії зіткнення, побачити нам, куди ці речі йдуть. Тому що коли ти якомусь посереднику залишаєш – це одне, ти не можеш вивчити цю потребу, чи дійсно ця річ пішла тому бійцю, який з тобою контактував.
– Де берете гроші на ці потреби?
Збори. І дуже класно, коли бійці ще самі співфінансують, наприклад. Іноді боєць може задонатити на фонд якусь суму необхідного виробу як цільовий донат, а ми йому ці речі викупляємо від фонду вже за кордоном, привозимо на 20-30%, а іноді на 100% дешевше, ніж він міг би це купити в Україні. Тому за цих півтора року робота в нас розділилась на два основних напрямки: Європа – викупити дешевше, якісніше і саме те, що потрібно та привезти звідти якнайшвидше і відразу на фронт.
– Важко збирати гроші?
Чим далі, тим важче. Зараз взагалі, в останні тижні, коли створився цей інформаційний фон глобального, не знаю, як це без матюка назвати правильно, болота, де витрачаються кошти на абсолютно непотрібні, як на воєнний час, речі. Вже це слово "стадіони" стало крилатим. На стадіони чи серіали. Я постійно спілкуюся з фондами в Європі і ми в них, грубо кажучи, випрошуємо. Тобто, я не тільки збираю донати в Україні, я за кордоном прошу: профінансуйте нам оцю річ, купіть нам цей реаніматор, цю машину, ці дрони. З Австралії дуже багато: ми їм допомагаємо з логістикою, а вони там проплачують. І як їм на фоні, коли вони з України бачать новини про ці розтрати, своїй аудиторії пояснити, для чого ми Україні допомагаємо? І звідти теж допомога зменшується.
– Скільки вам вдалося закумулювати, на що зібрати?
Я не рахував. Я все готуюся, щоб зробити загальну цифру. Це не один десяток мільйонів. Речей, які:
а) придбані закордонними формаціями, передані нами і доставлені на фронт;
б) зібрані в межах України донаторами, благодійниками;
в) можна в такий розряд величезного позитиву внести гроші, зекономлені на закупах солдатів.
Взяти ті самі антени "Alientech", можливо, чули. Це антена, яка підсилює роботу дрона для пульта. Вона дозволяє працювати на кілометри великі, його не вкраде ворожа РЕБ. Ця антена на ринку України понад 30 000 гривень коштує, ми привозимо за 20 000 з копійками, просто по собівартості. 0% націнки – на все і відразу, тому що на нього є попит. Люди, буває, іноді збирають на "Мавік" 300 тисяч гривень. Знайшли. Я їм кажу: "він коштує 3800 євро на ринку, все інше – це маржа того, хто продає. Давайте я зекономлю". Прошивка "Мавік-3": ти даєш бійцю, включаєш його в штатному режимі, в якому купив – його ворожий аероскоп відразу бачить. Ось пілот, ось його локація і відразу прилітає. Його треба перепрошити, зробити такий патч, або плату вживити, яка не покаже, де пілот.Він робить фейкові координати і боєць ніби десь в Канаді, не важливо.
– На що зараз збираєте гроші?
Зараз я все стараюся відкидати, займатися тільки FPV. Ми над цим працюємо вже другий місяць. Конкретно для 100-ї бригади, ціль взяли за мільйон, в нас вийде 50+ FPV-дронів купити за ці гроші. Відпрацьовуємо, в кого їх купити. Ми хочемо максимально ціну збити, щоб жоден не заробив на цій ланці жодної копійки. Це буде закупка за кордоном, тому що наші ще не справляються з такими кількостями. Виходимо на класні ціни, підбираємо з бійцями-аеророзвідниками ті моделі, які будуть нести заряд. Одна модель може до трьох кг корисної ваги винести, друга – до 1,2 кг.
Не будемо чекати, доки все акумулюється, зараз з Австрії десяток дронів я замовив, вже летить. Я їх відразу проплачу і привезу і наступні привезу, щоб воно вже працювало, а не будемо чекати місяць, чи скільки, доки той збір закриється. Ця війна – вона не дозволяє чекати. Ми бачимо тільки зараз той бардак в те, що перетворився, що почали виділяти міські ради вперше, хоча раніше офіційно звучало, що не може міська рада виділяти гроші на дрони. Чомусь зараз це прорвало і вже виділяють. Тепер хай глянуть, що їм заважало пів року тому це робити, чому зволікали стільки часу.
Про поїздки, обстріли та перемогу
– Під обстрілами доводилось бувати?
Так. Під прямим обстрілом, що ми знаємо, що сюди ціляться – це було кілька разів. Під хаотичними, коли град прилітає – це було досить часто. Це було біля Бахмута, коли Соледар ще був наш. Біля села Богданівка – останні події, був період, коли наших хлопців багато там гинуло.
– Що найстрашніше під час таких поїздок?
Від часу все змінюється. Слава Богу, що під час обстрілів жоден з нас травмований не був, можливо, ми б того боялись більше. Спочатку було моторошно навіть в Донецьку область в’їжджати, а потім все настільки перемкнулося…
– Про що мрієте?
Мандрувати кругом, по всьому світу з сім’єю. От реально те, що тримає. Хочеться цю війну якнайшвидше завершити, щоб був знову вільний весь світ. Об’їхати всі точки, де я ще не бував. Хай це буде в кредит на пів мільйона, просто встигнути скрізь побувати, а далі вже повертатися до звичайного життя.
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!