У Мукачеві люди здивовано роздивляються цього чоловіка, у якого тіло та обличчя розписане татуюваннями. Діабло Деленфера родом з Англії. Дивлячись новини, дуже перейнявся долею України, на яку підступно напали сусіди. Кадри з розбомблених міст, поранені діти так зачепили серце іноземця, що він зважився на відчайдушний крок: продав усе своє майно і приїхав в Україну, щоб підтримати наших людей.
З моделі – у волонтери
В Англії Діабло, завдяки своїй незвичайній зовнішності, працював моделлю, актором на телебаченні. Він має проблеми зі здоров’ям. Тому чоловікові виділили спеціальний будинок, облаштований для людини з обмеженими можливостями. Міг би спокійно там мешкати, але він не з тих, хто лишається осторонь чужої біди.
– Я просто не міг сидіти і нічого не робити, – розповідає журналістам 53-річний іноземець. – В інтернеті шукав, кому допомогти. Спочатку я надіслав гроші двом біженцям з України, щоб вони поїхали до Варшави, але потім захотів зробити набагато більше, тому прийняв рішення продати все і приїхати в Україну.
Познайомився з волонтерами і одразу кинувся у вир війни. Мав власну автівку і нею вивозив людей з-під обстрілів. Доставляв медичне обладнання у госпіталі і продукти людям, які залишилися у зруйнованих селах. А на перехресті дороги у Бахмуті роздавав бійцям українські Біблії, які передавали інші волонтери. Він розмовляє виключно англійською, а з українцями розумівся завдяки посмішці та жестам.
– Я – християнин, незважаючи на свою зовнішність, – каже іноземець. – Мабуть, я був найбільш дивним місіонером, але мені вдалося роздати багато Біблій. На жаль, через мою інвалідність і хронічний біль у спині та плечах було дуже важко їхати по жахливих дорогах поблизу Бахмута. Кожного дня я відчував страшенний біль та був близький до думки про те, щоб здатися і повернутися до Англії. Та все одно хотів зробити більше для України.
«Зараз я бездомний і без грошей»
Якось по дорозі до Ізюма на одній із заправок Діабло побачив покинуте цуценя. У нього світилися ребра, воно було брудне і нещасне. Співчутливий англієць не міг пройти повз маленького песика і взяв його із собою. Ім’я придумав відповідне «Дизель». Врятований собака став найкращим другом. А ще допомагає підняти моральний дух господаря, адже він вперше побачив міни-розтяжки та людей, які мають від них травми.
– Я став цивільним волонтером у міжнародному легіоні. Допомагав, чим міг. Бачив, як у моєї 29-річній знайомій відірвало ногу. Свого джипа віддав військовим, бо їхній згорів. Реалії війни страшні. Це не картинки з телевізора, – наголошує Діабло. – Якось я працював біля старого мотоцикла десь близько години, а коли глянув вниз, то побачив міну-метелика. Мені пощастило, що вона не розірвала голову. Це було саме на Великдень. Це справді було моє великоднє диво! Хлопці викликали саперів. Тоді я просто впав на землю, обійняв свого пса і плакав більше години. Мені неймовірно пощастило, і я був вдячний за те, що залишився живий. Я молився і дякував. На жаль, це залишило відбиток на моїй психіці. Зрозумів, що не можу виконувати свою роботу через страх мін. Мій керівник сказав, що треба мені відволіктися від цього всього та очистити свої думки. Тому я залишив Ізюм і поїхав до Мукачева. Все, що я мав в Англії, я віддав, щоб допомогти народу України. Я пожертвував свій джип, відмовився від свого дому, все, що я маю зараз, вміщається в одній валізі та одній маленькій сумці. І, звичайно, мій вірний друг Дизель теж зі мною. Я приїхав на захід, щоб зібратися з думками після травматичного досвіду. Зараз я бездомний і без грошей. Живу у центрі для біженців, але мені потрібно знайти більш підходяще довгострокове житло. Я сподіваюся продовжувати допомагати як волонтер, і моя робота в Україні ще не завершена!
Наталія ВЕЧОРОВА
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!