91-річний Сергій Вознюк з Ямпільської територіальної громади – поважний волонтер. Він плете маскувальні сітки та передав на передову десятки літрів варення.
З 2014 року цей непосидючий та активний дідусь допомагає нашим військовим. Себе називає бандерівцем, бо знає ціну свободи ще з дитинства. Його батька, звичайного селянина, радянська влада у 1939 році запроторила на Колиму. Важкі часи пережив Сергій Вознюк. Знає не з чуток про голодомор, бачив Другу світову війну, а тепер плаче, бо ще одна війна увірвалася в дім.
– Двоє моїх онуків теж військові прикордонники. Старший рік воював. Про війну ніколи мені нічого не казав, та я й не розпитував, бо добре все розумію… Хочу їм помогти, щоб швидше вороги згинули, – каже пенсіонер. – Взявся плести маскувальні сітки. Звісно, руки дуже втомлюються. Зір вже не той. Я сам 160 сантиметрів на зріст, а верх сітки та станка дещо вищий. Тому працюю, стаючи на носки. Роблю лише коротку перерву чи зарядку, щоб ноги не затікали. Маю виконати свій громадянський обов’язок і зробити вклад у перемогу України. На жаль, тримати в руках автомат я вже не можу. Хтось жаліється, що втомився від війни… А я не втомився, поки ще живу на цьому світі. Бо я не хочу, щоб мою рідну землю топтав ворожий чобіт! Нехай буде соромно тим молодим, хто втомився.
І справді, його ентузіазму можна позаздрити. Бо сам порядкується в садку та на грядці. Любить консервувати. За перевіреними рецептами робить варення, яке передає на фронт, а також мариновані овочі. Дізнавшись про такого невтомного волонтера, одна заробітчанка з Іспанії передала йому спеціальний триколісний велосипед з великим багажником, куди можна класти і сітки, й банки з консерваціями. Дідусь і зараз на ньому приїздить до місцевих чиновників.
Наталія ВЕЧОРОВА
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!