Волинь

Бійці 51-ї ОМБР справді здалися у полон, їх використовує російська пропаганда

28 липня 2014, 16:55

4

0

У вихідні з'явилася інформація про те, що понад чотири десятки бійців 51-ї окремої аеромобільної бригади добровільно перейшли кордон з РФ через пункт пропуску «Ізварине», який досі контролюють бойовики. Бойовики «ЛНР», у свою чергу, заявили про те, що українські військові здалися їм у полон. Перехід бійців 51-ї бригади на територію Росії уже підтвердили й офіційні джерела Міноборони. Нині триває палка дискусія: вважати військових зрадниками чи ні. Про те що передувало і як саме бійці 51-ї ОМБР з Володимира-Волинського потрапили у полон розповів український журналіст Роман Бочкала, який знаходиться у зоні АТО уже не один місяць.

«З приводу хлопців з 51-ї бригади, що опинилися в Росії у полоні. Мені дуже шкода, що їх поспішили охрестити зрадниками. Не хотів розповідати, але і не можу байдуже спостерігати за тим, як цих хлопців перетворюють на зрадників Батьківщини. Давайте розберемося, хто кого зрадив. Я спілкувався по телефону з одним з полонених того дня, коли все сталося. Так от. Цей підрозділ 51-ої бригади був приписаний до 72-ї бригади і виконував завдання в районі Червоного Дона. Було це три тижні тому. 13 липня наші сили звідти пішли на Свердловськ. Хлопці, яких пізніше візьмуть в полон, окопалися в районі шахти Червонопртизанська. Це дуже близько до російського кордону. Район контролювався нашими військами. І кордон теж. До тих пір, поки 17 липня не стався перший потужний обстріл «Градами» з території РФ. Наші основні сили відступили. Що, загалом, логічно. Але цих самих хлопців з 51-ї залишили. І наказали «триматися». Типу прикривати кордон. Хлопці трималися. Хоча сенс їх знаходження там, враховуючи, що усі інші пішли, був не зовсім хлопцям ясний. Але командуванню видніше - заспокоювали себе бійці. Прийде підкріплення. А тим часом кільце навколо них стискалося. У Свердловську різко активізувалися сепаратисти, натхненні вогневим прикриттям з Росії. І виявилися наші хлопці в котлі. Шлях назад відрізаний. Попереду - Росія. Але відповідати вогнем на територію РФ дуже суворо заборонили. До середи 23.07 з 11-ти бронемашин залишилося три. Запаси продовольства і води добігли кінця. «Вони вже просто знущалися з нас, - розповідав боєць. - Гралися як кіт з мишкою». Такий висновок напрошувався, оскільки було абсолютно очевидно - росіяни їх бачать. І бачать, що техніка уся згоріла. Але, проте, шарашили цілим дивізіоном «Градів». «Хотіли б убити - убили б», - з великою упевненістю говорив мені боєць. Але не убили. До п'ятниці 25.07 техніки зовсім не залишилося, патронів теж.

Бійці вже забули, як виглядає сонячне світло. Рятувалися в землянках, накритих колодами і блоками, присипаними землею. Вже не було ніяких розвідок, ніяких дозорів. Усі просто хотіли вижити. І жили під землею, задихаючись від смердючих роздутих тіл убитих товаришів. Можна я не описуватиму стан морально-бойового духу? Єдине, що залишалося - мобільний зв'язок. Від рідних хлопці дізналися, що РНБО заявило - «усіх вивели з оточення». «А про нас що забули»? - перша думка. А потім друга, страшніша - «А може - поставили хрест»?. Я не знаю і хлопці не знають, чому РНБО заявило, що усіх вивели. І щоб сказало РНБО, якби хлопці загинули під «Градами»? І сказали б щось взагалі? І ось п'ятниця. Все сталося якось буденно і без зайвих слів. До них прийшли бойовики з Росії. Не в тому сенсі, що самі вони з Росії. А прямо з Росії і прийшли бойовики. І сказали - «вылазьте». Посадили усіх наших в «КамАЗ» і відвезли у свій польовий табір. Це ще було на території України. Ніхто нікого не бив, не ображав. Все було мовчки. У таборі наших хлопців нагодували, помили і сказали - увечері виїжджаємо в Росію. Телефони ніхто не відбирав. І хлопці дзвонили не лише рідними, але і командуванню. Всі усе знали. І про те, де хлопці і що їх збираються вивозити в РФ. До 23:00 у п'ятницю матері полонених, з різних куточків країни, з'їхалися в Київ на проспект Повітрофлотський. Але можна було і не їхати, скидаючись на бензин і наймаючи за свої кровні таксі в три дорога. У МО матерів повідомили, що їх діти - зрадники. Мобілізовані і добровольці, що лежали тиждень під «Градами», - ЗРАДНИКИ. Я не став писати про це відразу. Треба було дати час компетентним органам, щоб розібратися. Але у результаті про цю історію ніхто нічого не сказав.

І тільки сьогодні, після того, як росіяни заявили, що 40 солдатів української армії бігли в РФ, «оскільки не можуть далі продовжувати вбивати мирне населення», Міністр оборони підтвердив, що таки так - перетнули межу. А ось, як і чому наші військові опинилися в Росії - «з'ясовується». Звичайно, ми багато чого не знаємо. І той боєць, який мені усе це розповів, він теж, напевно, знав не все. Наприклад, скільки ще треба було лежати під «Градами» у сирій землі. І вже точно не був посвячений у великі плани великого начальства відносно підходу підкріплення. Я до чого це усе написав. Я не вважаю цих хлопців зрадниками. Перш, ніж таврувати їх ганьбою, поставте собі питання, а як би поступили ви на їхньому місці», - розповів у Фейсбук Роман Бочкала.

Тим часом російські ЗМІ активно взялися тиражувати сюжети про військових, які опинилися на території РФ. Дехто з них погодилися на камеру розповісти про те, що їх змусили йти на війну, про те, що їм набридло вбивати мирне населення і так далі.

Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!