Ім’я Оксани Мешко несправедливо забуте. Її називали єдиною надією політв’язнів, а також козацькою матір’ю. Її доводили до смерті, але вона вижила і разом зі студентами у 85 років голодувала під час Революції на граніті.
Заступилася за матір волинського повстанця – приписали замах на Хрущова
Совєти змолоду зруйнували її життя. Вбили батька і брата, хату конфіскували, по світу розбрелися сестра, брат і матір. А потім кинули за ґрати її чоловіка – викладача інституту. І коли Оксана Мешко заступилася за свою сестру, матір загиблого волинського повстанця, то кдб вчепилося і за неї. У 1947 році обох сестер звинуватили у замаху на Хрущова. Допитували Оксану і вдень, і вночі.
«Нічні допити починалися через 30-40 хвилин після «отбою», закінчувалися за годину, часом менше, перед «підйомом»... Вдень пильнував «вовчок», щоб бодрствувала і не дрімала. Можна було сидіти на ліжку, але не лежати. За «клювання носом» саджали до карцеру в холодний підвал і забирали верхній теплий одяг. Карцер без ліжка і «тюфяка», пайок 300 грамів хліба і двічі окріп. Часом за дрімання саджали в бокс, де швидко бракло повітря, і я непритомніла...» – описувала жахи сталінських покарань Оксана Мешко.
Майже десять років ця жінка била камінь під Іркутськом. Опісля її комісували як хвору, і вона змогла повернутися у Київ до сина. Але через двадцять років заарештували вже її сина Олеся. І мати виступила на його захист. Коли Оксана Мешко стала однією з організаторів Української Гельсінської групи, що боролася за демократію і права людей, то у неї провели дев’ять обшуків за два роки. У будинку навпроти влаштували спостережний пункт з апаратурою нічного бачення, а город перекопали, вишукуючи «крамолу». Потім ще й напали на неї зі зброєю і довели до інфаркту.
Вижила у халупці біля Охотського моря
За п’ять років до перебудови хвору 75-річну Оксану Мешко ув’язнили у психлікарню. Потім засудили на пів року суворого режиму і 5 років заслання. Але вона сказала: «Я ще Брежнєва переживу!» Її пророчі слова збулися.
До Хабаровського краю літню жінку везли 108 діб! У той час її син Олександр Сергієнко досиджував останні три місяці заслання. Оксана Яківна вижила у занесеній снігом халупці на березі Охотського моря і 1985-го повернулася до Києва. Згодом незламну дисидентку відпустили на лікування до Австралії. Там, в парламенті, вона виступила з інформацією про становище в Україні. Ще взяла участь у Світовому конгресі вільних українців у США – і повернулася назад на батьківщину. Вона й далі боролася за права політв’язнів, за незалежність України. І разом зі студентами голодувала у жовтні 1990-го під час Революції на граніті. Оксані Мешко тоді було 85 років! Через кілька місяців її не стало. До проголошення такої омріяної Незалежності України вона не дожила трохи більше пів року.
Юлія ШЕВЧУК
Хочете дізнаватися про головні події першими?
Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram та групи у Facebook!