У цьому місці стражданнями просякнуті стіни, земля і навіть повітря. Правда, похована в цій землі, хоч і була залита асфальтом, забудована і, здавалося, вже ніколи не проб’ється нагору. Та час від часу територія колишньої Луцької тюрми жахає новими й новими знахідками.
У Калуші на Прикарпатті живе диво-дитина. Мирослав Федьків – п’ятирічний хлопчик, а вже вивчає шість мов! Українською друкує на комп’ютері грамотно, вправно розставляючи коми, двокрапки і тире, з трьох років. Тоді ж почав вивчення англійської.
Капелан Василь Довганюк з Коломиї, що на Прикарпатті, відомий не лише своїм подвижництвом у зоні АТО, а й унікальною колекцією натільних хрестиків. Він зібрав понад тисячу розп’ять. Та нещодавно його підкосив коронавірус.
80 років тому 22 червня розпочалася найкривавіша війна в історії нашої землі. Першими з її жахіттями стикнулися ті, хто жив у західних областях України. І не від гуркоту німецьких літаків і танків здригалися люди, а від моторошних злочинів військ НКВС, які відступали.
Усі, хто пережив 22 червня 1941 року, запам’ятав цей день по-своєму. Українського хлопчика Володю Поліха війна застала в рідному селі Сліпче, що на Грубешівщині.
«Ще з дитинства у мене з’явилися надзвичайні здібності. Я можу лікувати руками, передбачати події. Але чим старший стаю, тим більше задумуюся над запитанням: чи Господу це угодно?» Іван Ф., м.
Чоловікові присудили 11 літ тюрми 12 листопада минулого року «Вісник+К» писав про скандал, який розгорівся у селі Риковичі Павлівської громади колишнього Іваничівського, а тепер Володимир-Волинського району. Там тринадцятирічна дівчинка народила дитину від свого 63-річного вітчима.
Про Олексія Томіловича із села Малеве Демидівського району «Вісник+К» розповідав сім років тому – «Батько сам ростить п’ятьох дітей».
Трійця – одне з дванадцяти головних православних свят.
На території прикордонних районів Волині досі можна зустріти сірі бетонні укріплення, що збереглися з часів Другої світової війни. У Володимир-Волинському районі їх 14. І громади досі не знають, що з ними робити. Бо багато десятиліть вони нікому не належали і ніким не охоронялися.
Познайомившись з цим чоловіком, наш журналіст Костянтин Гарбарчук спершу розгубився, бо, попрацювавши 25 літі, не знав, як писати про Назара Опришка. Вмістити долю 29-річного чоловіка у звичайну газетну публікацію просто неможливо. Ще з малечку хворіючи на цукровий діабет Назар у 2013 році був серед найактивніших учасників Майдану, вже там отримав першу контузію, а наступні 5 років провів на війні. Й бюув би там досі, якби через важку форму діабету не відмоили нирки. Рятували його з того світу уже двічі - мама та бійці-добровольці з Чечні. Все це гідне пера письменника або й екранізації у кіно. Ми ж вирішили видати серію публікацій про Назара Опришка.
«Вісник+К» розповідав на своїх сторінках неймовірну історію дівчинки-бабусі з Вінниччини Іринки Химич. Вона з’явилася на світ з унікальним захворюванням – прогерією. Це генетична недуга, що провокує передчасне старіння.
Коли на Херсонщині двадцять років тому почали зникати жінки, ніхто й подумати не міг, що це орудує маніяк. А коли у коморі квартири цвинтарного сторожа з Нової Каховки Володимира Довгого знайшли трилітрові банки з тушонками, всі оніміли від жаху.
На Вінниччині, у селі Круподеринці донедавна Погребищенського району, є унікальна церква-мавзолей. Тут знайшов свій спочинок граф Микола Павлович Ігнатьєв.
Чимало українських храмів названо на честь святої Параскеви П’ятниці. Цю великомученицю здавна шанують християни. Особливо з надією на неї уповають жінки, бо вважають її захисницею сім’ї. Ікони, на якій зображена свята, щедро заквітчують та «одягають» в намиста!
Ті, хто цими днями їде на Хрінниківське водосховище через Боремель Дубенського району, неабияк дивуються. У селі нарешті з’явилася хороша дорога. Ці 1,8 кілометра шляху вистраждані в прямому сенсі цього слова. Яма на ямі – так можна описати дорогу, яка вела до центру Боремля ще рік тому.
Є в далекій європейській Естонії невеличке містечко Валга. І у ній – Центр професійного навчання Валгамаа. А у нас на Волині є Камінь-Каширське вище професійне училище (ВПУ). І ці два заклади, як з’ясувалося, ось уже кілька років поєднує міцна дружба.
15 років тому дочка і зять вінничанки Алли Ратинської запросили тодішніх президента і прем’єр-міністра Польщі Леха і Ярослава Качинських стати хресними їхніх новонароджених хлопчиків-близнят. І вони погодилися. Родина Алли Ратинської пишається своїм польським корінням.
